Разделы
Консультации, Публикации, Аналитика

Хто такий “next of kin” або як запобігти конфлікту між спадкоємцями моряка

Кожен, хто хоча б раз бачив трудовий контракт (Employment Contract), який іноземні судновласники укладають з моряками, знає про графу “next of kin”. Більшість юридичних словників перекладають термін “next of kin” як “найближчий родич, до якого переходить спадщина за відсутності заповіту”. Спадкове право України не згадує про найближчого родича, обмежуючись поділом спадкоємців за законом на п’ять черг (статті 1261-1265 ЦК України). Кодекс торговельного мореплавства України, який регулює відносини між судновласником та членами екіпажу, також не згадує про найближчого родича та не визначає порядок виплати компенсації родичам загиблого моряка.

На відміну від України, термін “next of kin” добре відомий законодавству більшості морських держав, та отримав широке поширення в стандартних проформах колективних угод, рекомендованих Міжнародною федерацією працівників морського транспорту (International Transport Workers’ Federation або ITF). Відсутність належного правового регулювання інституту “найближчого родича” в українському законодавстві часом призводить до різного розуміння кола осіб, уповноважених отримати компенсацію у зв’язку зі смертю моряка, особливо коли графа “next of kin” не була заповнена в трудовому контракті або взагалі відсутня у ньому. Пропонуємо розглянути це питання детальніше з урахуванням практики ITF та врахувавши досвід Мальти, яка входить до найбільших морських країн Європи.

В практиці ITF під “найближчим родичем” розуміють фізичну особу, яку особисто призначає моряк при укладенні трудового контракту, якій належить виплатити компенсацію (страхове відшкодування) у випадку його смерті під час виконання обов’язків за трудовим контрактом. В більшості випадків, в яких нам довелося виступити в якості юридичного радника, в якості “найближчого родича” моряки призначали власну дружину або мати. Втім, судновласник ніяк не впливає на волевиявлення моряка в цьому делікатному питанні, адже це особиста справа кожного моряка. Тому з юридичної точки зору моряк може призначити “найближчим родичем” будь-яку особу на власний розсуд. І таке розпорядження (вказівка) моряка є обов’язковим для виконання судновласником або його страховиком у випадку настання страхового випадку (смерті).

Варто відзначити, що деякі трудові контракти взагалі не містять графи “найближчий родич”. Втім, це не завжди означає, що моряк не призначив “найближчого родича” при працевлаштуванні на борт судна. Справа в тому, що морські адміністрації деяких держав вимагають обов’язкової наявності на суднах, які ходять під їх прапорами, спеціальних документів із відомостями про членів екіпажа цього судна. В якості прикладу можемо навести Морську адміністрацію Мальти, яка вимагає обов’язкової наявності на борту кожного судна так званого “Переліку членів екіпажу” (List of seamen on articles), який заповнюється капітаном або уповноваженою ним особою та скріплюється підписом кожного моряка. В цьому Переліку, серед іншого, зазначається ім’я та прізвище “найближчого родича” та його домашня адреса. Окрім “Переліку членів екіпажу”, на борту мальтійських суден оформлюється “Особиста картка моряка” (Seaman’s Card Personal Particulars), де також зазначається ім’я, прізвище та адреса найближчого родича. Наявність Переліку членів екіпажу та Особистої картки моряка передбачена Законом Мальти про торговельне мореплавство 1973 року (Merchant Shipping Act of Malta). Отже, відсутність графи “найближчий родич” в трудовому контракті, який передбачає працевлаштування на мальтійське судно, ще не означає, що моряк не призначив “найближчого родича”. В такому випадку юристам варто перевірити зміст “Переліку членів екіпажу” та “Особистої картки моряка”. До речі, аналогічна практика існує в інших морських країнах світу.

Тож, припустимо, що моряк призначив “найближчого родича” шляхом внесення відповідних відомостей до трудового контракту чи іншого документа. Втім, часом буває так, що після смерті моряка його спадкоємці першої черги заявляють окремі претензії судновласнику та вимагають розподілити компенсацію (страхове відшкодування) між ними порівну або взагалі позбавити “найближчого родича” компенсації з тих чи інших життєвих міркувань. Такі претензії зазвичай грунтуються на приписах спадкового права. Зокрема, спадкоємці першої черги намагаються переконати судновласника, що компенсація за смерть входить до складу спадщини та повинна бути розподілена між ними в рівних частках. Представники “найближчого родича”, навпаки, посилаються на частину другу статті 1229 ЦК України, зазначаючи, що оскільки моряк особисто призначив особу, до якої переходить право на одержання страхової виплати у разі його смерті, таке страхове відшкодування не входить до складу спадщини. На нашу думку, достатньою правовою підставою для виплати компенсації за смерть “найближчому родичу” є сам трудовий контракт або інший документ, в якому моряк призначив цього “найближчого родича”, а не стаття 1229 ЦК України.

Справа в тому, що частина друга статті 1229 ЦК України згадує про можливість призначення “вигодонабувача” лише за договором особистого страхування. Нагадаємо, що предметом договору особистого страхування можуть бути майнові інтереси, пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням страхувальника (стаття 4 Закону про страхування). А сам договір страхування є письмовою угодою між страхувальником та страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Оскільки судновласник не є страховиком та не діє від його імені, трудовий контракт, що укладається моряком при працевлаштуванні, не є договором особистого страхування життя та здоров’я.

Поруч із цим, дуже часто переговори із “найближчим родичем” та спадкоємцями моряка дійсно ведуть представники страхової компанії. Але в таких випадках страхова компанія є страховиком за договором страхування відповідальності судновласника (менеджера), де моряк не виступає стороною. Більше того, страховики, як правило, намагаються уникнути “прямої” виплати компенсації “найближчому родичу”, посилаючись на умови договору страхування та Правила страхування відповідальності судновласників.

На нашу думку, відносини, пов’язані з виплатою компенсації за смерть “найближчому родичу”, прямо випливають із трудового контракту та колективного договору, укладеного між судновласником та відповідною профспілкою. За таких обставин, можливість включення компенсації за смерть до складу спадщини на загальних підставах викликає сумніви. Неможна залишати поза увагою і той факт, що трудові контракти з іноземними судновласниками регулюються іноземним правом, яким, як правило, чітко визначений правовий статус “найближчого родича”.

Підбиваючи підсумки, зазначимо, що при підготовці юридичного висновку щодо виплати компенсації у зв’язку зі смертю моряка, вкрай важливо з’ясувати, чи призначив моряк “найближчого родича”, а також вивчити всі документи, які мають відношення до страхового випадку, і лише після цього давати остаточні рекомендації клієнту. Судновласникам та крюїнговим компаніям з метою уникнення непорозумінь варто обов’язково включати в трудові контракти з моряками графу “next of kin” та контролювати її заповнення моряком належним чином. Такі заходи, на нашу думку, допоможуть уникнути конфлікту між зацікавленими особами при настанні страхового випадку.